aids_report.jpg10 грудня 2008 року. Київ, Україна - Дискримінація та соціальна ізоляція людей, що живуть з ВІЛ, підривають зусилля по протидії СНІДу - такі висновки було зроблено у новому звіті під назвою «Життя з ВІЛ у Східній Європі та СНД: наслідки соціальної ізоляції», котрий сьогодні презентує Програма розвитку ООН (ПРООН) присвячений Всесвітньому дню боротьби з ВІЛ і 60-й річниці підписання Загальної декларації прав людини.


aids_report.jpg10 грудня 2008 року. Київ, Україна - Дискримінація та соціальна ізоляція людей, що живуть з ВІЛ, підривають зусилля по протидії СНІДу - такі висновки було зроблено у новому звіті під назвою «Життя з ВІЛ у Східній Європі та СНД: наслідки соціальної ізоляції», котрий сьогодні презентує Програма розвитку ООН (ПРООН) присвячений Всесвітньому дню боротьби з ВІЛ і 60-й річниці підписання Загальної декларації прав людини.


aids_report.jpg10 грудня 2008 року. Київ, Україна - Дискримінація та соціальна ізоляція людей, що живуть з ВІЛ, підривають зусилля по протидії СНІДу - такі висновки було зроблено у новому звіті під назвою «Життя з ВІЛ у Східній Європі та СНД: наслідки соціальної ізоляції», котрий сьогодні презентує Програма розвитку ООН (ПРООН) присвячений Всесвітньому дню боротьби з ВІЛ і 60-й річниці підписання Загальної декларації прав людини.

«Сьогодні регіон «живе з ВІЛ» подібно тому, як живуть з ВІЛ окремі люди», - сказала під час свого виступу на презентації звіту директор Регіонального бюро ПРООН по країнам Європи та СНД Корі Удовічкі. «І якщо людям доводиться адаптуватися до свого ВІЛ-статусу, шукати засоби підтримки свого здоров'я та життєво-важливого режиму лікування в ході свого життя, то і країнам регіону також необхідно змінити методи своєї роботи та навчитися по-новому піклуватися про потреби різних груп населення заради майбутніх поколінь».

Східна Європа та СНД - один з декількох регіонів світу, де поширеність ВІЛ продовжує зростати: якщо в 2001 році чисельність людей, що живуть з ВІЛ в країнах регіону, складала приблизно 630 000, то в 2007 році їх нараховувалося уже 1,5 мільйони (тобто приріст склав 140%). Майже 90% нових випадків ВІЛ-інфекції в регіоні приходиться на долю Російської Федерації та України. Кількість нових випадків ВІЛ також швидко зростає в Центральній Азії та на Кавказі, причому особливо високі темпи росту захворюваності відзначаються в Узбекистані.

У той самий час, характер епідемії постійно змінюється. Розширення доступу до антиретровірусної терапії дозволяє все більшій кількості людей жити з ВІЛ як з хронічною контрольованою захворюваністю. І, разом з чоловіками, серед ВІЛ-інфікованих все частіше зустрічаються жінки та діти.

Сьогодні люди, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ), представляють повний спектр соціально-демографічного різномаїття регіону - серед них є викладачі та студенти, адвокати та їх клієнти, батьки і діти, пацієнти та медичні робітники, люди похилого віку та молодь, і навіть новонароджені, співробітники самих різноманітних організацій та установ, безробітні та роботодавці. Ці обставини ускладнюють дискусії стосовно шляхів протидії ВІЛ-інфекції, оскільки епідемія різносторонньо впливає на суспільство. По мірі того, як зростає кількість людей, що живуть з ВІЛ, все більш масового характеру набуває стигма, дискримінація та порушення прав ЛЖВ, що підриває успіхи, досягнуті великою працею в багатьох країнах регіону, і ставить під загрозу досягнення Цілей розвитку тисячоліття.

Звіт базується на даних новаторського дослідження, проведеного ПРООН в шести країнах регіону спільно з вченими з Оксфордського університету, місцевими соціологічними інститутами та об'єднаннями ЛЖВ. Основна тема дослідження - це проблеми соціальної ізоляції, що існують в сфері охорони здоров'я, освіти та зайнятості, з точки зору людей, що живуть з ВІЛ.

В звіті також враховані думки представників різноманітних організацій в трьох ключових секторах, котрі, за відсутності відповідних підходів, слугують головним джерелом проблем, що виникають у ЛЖВ в щоденному житті, і в багатьох випадках визначають ступінь їх соціальної вразливості - це охорона здоров'я (лікарі, медсестри та інший медперсонал), освіта (керівники освітніх закладів та викладачі) та робота (роботодавці та колеги). Сукупні дані з цих джерел дозволяють скласти всебічне уявлення про проблеми, пов'язані з ВІЛ, що існують в регіоні, а також намітити міри з їх визначення.

Серед ключових факторів, якими пояснюється непідготовленість роботодавців, співробітників освітніх закладів та медиків (за виключенням персоналу спеціалізованих центрів СНІД) до роботи з ЛЖВ, варто відзначити дефіцит елементарної підготовки в сфері епідеміології та профілактики ВІЛ-інфекції, відверту упередженість по відношенню до пацієнтів зі СНІДом, а також відсутність чітких посадових інструкцій.

Як відзначив вчитель з України, відповідаючи на запитання «Чи хотіли б Ви, щоб Ваша дитина навчалася в одному класі з ВІЛ-інфікованими дітьми?» батьки, як правило, говорять приблизно так «Ні, краще створити для них школу-інтернат, щоб вони могли навчатися окремо». Виявляється, батьки налякані більше, ніж учні та студенти. Схожі до батьків медпрацівники, котрі не розуміють суті проблеми, також нерідко запитують: «Чому ВІЛ-позитивні діти повинні бути разом з іншими дітьми?» Однак, як підкреслюється в звіті, міжнародний досвід, отриманий за останні два з половиною десятиріччя, вказує на те, що використання підходів, що базуються на соціальному відчуженні ЛЖВ в будь-якій ситуації, - будь то школа, медична установа чи робоче місце - не приносить ніякої вигоди для суспільного здоров'я і може лише послабити протидію епідемії.

В звіті відзначається ще один тривожний факт, установлений в ході дослідження: багато людей, що живуть з ВІЛ, бояться соціальної стигми більше, ніж наслідків ВІЛ-інфекції для здоров'я. Страх стигми та дискримінації слугує основною причиною того, що люди, які живуть з ВІЛ або підлягають ризику інфекції, не зважуються звернутися за послугами з профілактики, підтримки та лікування, навіть в тих випадках, коли вони надаються безкоштовно, а це в свою чергу, знижує ефективність національної відповіді епідемії.

В кінці автори звіту роблять висновок, що обмеження прав ЛЖВ може додатково сприяти розповсюдженню епідемії та погіршити наслідки ВІЛ-інфекції. Таким чином, повага індивідуальних прав людини та покращення стану традиційно маргиналізованих груп населення буде сприяти зниженню рівня передачі ВІЛ, скороченню диспропорцій в стані здоров'я різних груп населення, створенню більш сприятливих соціально-економічних умов та розвитку людського потенціалу.

Звіт закликає зробити конкретні зусилля, направлені на те, щоб охорона здоров'я, соцзабезпечення та інші служби могли враховувати потреби зростаючої кількості ЛЖВ, а також груп населення підвищеного ризику, в тому числі споживачів ін'єкційних наркотиків, робітників секс індустрії, чоловіків, що вступають в статеві контакти з чоловіками, мігрантів та їх партнерів.

«Соціальна інтеграція людей, що живуть з ВІЛ, дозволяє прожити довше та більш продуктивне життя, дає можливість приносити більше користі своїй родині і більш ефективно сприяти попередженню подальшого розповсюдження ВІЛ-інфекції. На мою думку, те, що добре для людей, що живуть з ВІЛ, і груп населення підвищеного ризику, добре для суспільства в цілому», - сказав Володимир Жовтяк, голова Східноєвропейського та Центральноазіатського об'єднання ЛЖВ, котре в числі інших організацій, приймало участь в підготовці звіту.

Результати аналізу, представленого в звіті базуються на даних дослідження, проведеного в Грузії, Росії, Туреччині, Узбекистані, Україні та Естонії. В цих країнах представлений весь спектр епідеміологічних ситуацій, що відбуваються в регіоні: концентрована стадія епідемії високого рівня, початкова стадія концентрованої епідемії та епідемія низького рівня.

Звіт «Життя з ВІЛ у Східній Європі та СНД: Наслідки соціальної ізоляції» можна знайти тут.

Представники ЗМІ можуть звертатися за додатковою інформацією до співробітників ПРООН в Москві, Братиславі та Києві:

Сніжана Коломієць (Москва), тел. cb_transparent_l.gifru.gifspace.gifspace.gifarrow.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gif+7 916 107 94 16cb_transparent_r.gif; e-mail: snizhana.kolomiiets@undp.org
Зоран Стеванович (Братислава), тел.
cb_transparent_l.gifsk.gifspace.gifspace.gifarrow.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gif+4212 59337 428cb_transparent_r.gif; e-mail:zoran.stevanovic@undp.org

Сергій Гриценко (Київ), тел.. cb_transparent_l.gifua.gifspace.gifspace.gifarrow.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gifspace.gif+38 044 2540035cb_transparent_r.gif; e-mail: sergiy.grytsenko@undp.org

Програма розвитку ООН (ПРООН) є глобальною мережею ООН в галузі розвитку, організацією яка виступає за позитивні зміни та надає країнам доступ до джерел знань, досвіду та ресурсів задля допомоги людям в усьому світі будувати краще життя. Ми співпрацюємо з 166 країнами світу, допомагаючи їм знаходити власні шляхи розв'язання глобальних та національних проблем в галузі людського розвитку. Покращуючи свої власні можливості, вони мають змогу використовувати досвід та знання співробітників ПРООН та широкого кола наших партнерів.