29 листопада 2010: Генеральний Секретар ООН закликав держави до встановлення миру на Близькому Сході, і пообіцяв зробити усе, що в його силах, для підтримки цих зусиль.

Послання Генерального Секретаря ООН з нагоди Міжнародного дня солідарності з палестинським народом

29 листопада 2010 року

Щороку в Міжнародний день солідарності з палестинським народом ми розмірковуємо про становище палестинців і думаємо про те, що ще ми можемо зробити заради миру.

У 2011 році досягають критичної позначки два терміни.

По-перше, палестинський президент Аббас та ізраїльський прем`єр-міністр Нетаньяху обіцяли підійти до вересня з рамковою угодою про постійний статус. По-друге, Палестинська адміністрація тримає курс на те, щоб завершити до серпня свою дворічну програму приготування до державності.

На своїй зустрічі у вересні 2010 року «квартет» заявив про можливості досягнення угоди в строк, встановлений самими лідерами, і про те, що якщо Палестинська адміністрація збереже свої нинішні показники у справі інституційного будівництва та надання послуг населенню, то у неї з`являться всі можливості для державотворення в будь-який момент в найближчому майбутньому.

Проте мало хто з палестинців оптимістично налаштований щодо того, що в наступному році та й взагалі коли-небудь вдасться домогтися чогось вирішального. Оглядаючи реальну обстановку, яка склалася, я розумію це відчай. Незабаром після того, як у вересні почалися прямі переговори про остаточний статус, вони були підірвані закінченням поселенського мораторію, похвально введеного Ізраїлем раніше. По всьому Західному березі почалося будівництво сотень нових одиниць житла, і були видані нові дозволи на поселення в Східному Єрусалимі. Ця подія є серйозним ударом по авторитету політичного процесу. За Ізраїлем зберігається борг виконати свої обов`язки щодо заморожування поселенської діяльності, що випливають з міжнародного права та «дорожньої карти».

Правильно й те, що мало в кого з ізраїльтян проглядає надія на можливість швидкого досягнення миру, і я чуйно ставлюся до ізраїльських стурбованості щодо безпеки. Але я прошу всіх ізраїльтян свіжим поглядом подивитися на незаперечну появу на місцях надійного партнера по забезпеченню безпеки, а також на відданість президента Аббаса праву Ізраїлю жити в мирі та безпеці та неприйняття ним насильства і тероризму. Я також нагадую кожному про обіцянку, зроблену згідно арабської мирної ініціативи: за дво-державним рішенням і всеосяжним ізраїльсько-арабським світом піде встановлення нормальних відносин між Ізраїлем та всіма арабськими державами.

Я високо оцінюю вжиті за минулий рік кроки до поліпшення реальної обстановки. Однак зробити потрібно набагато більше. Палестинська адміністрація повинна продовжити встановлення інститутів державності, боротьбу з терористичними вилазками та припинення підбурювання. Якщо ж говорити про Ізраїль, то і його інтересам, і його обов`язкам відповідало б розпочати відмову від окупаційних заходів, особливо в тому, що стосується пересування, доступу і проведених в ім`я безпеки акцій.

У мене зберігається сильна заклопотаність з приводу обстановки в Газі. Я висловлюю вдячність за модифікацію Ізраїлем своєї політики і затвердження значної кількості ООНівських проектів. Але це лише перший крок. За ним повинне послідувати повне здійснення резолюції 1860 Ради Безпеки. Потрібно, щоб Ізраїль створив можливості для більш широкої громадянської реконструкції, вільного пересування людей і ввезення товарів, а також пришвидшив здійснення проектів. Ракетні обстріли з Гази повинні припинитися. Ключовими кроками є також обмін полоненими, продовження усталеного де факто спокою і прогрес з палестинським примиренням.

Існує вражаючий міжнародний консенсус з приводу того, що необхідно припинити окупацію, яка почалася в 1967 році, зайнятися фундаментальними питаннями, що хвилюють обидві сторони в плані безпеки, знайти рішення проблемі біженців і повести переговори так, щоб в їх результаті Єрусалим став столицею двох держав. Я пропоную обом лідерам проявити державну мудрість і політичну сміливість, домігшись історичного миру. Зі свого боку, міжнародне співтовариство повинне бути готове прийняти на себе власні зобов`язання в ім`я миру.

Нехай прийдешній рік стане роком, у який для нас настане нарешті справедливий і міцний мир на Близькому Сході, заснований на резолюціях 242, 338, 1397, 1515 і 1850 Ради Безпеки, попередніх угодах, мадридських рамках, «дорожній карті» і арабській мирної ініціативи. Я зроблю все, що в моїх силах, для підтримки цих зусиль.