Київ, Україна, 31 січня 2013 - Правозахисники стверджують: дискримінація в Україні – справжня проблема. Вона може торкнутися кожного, незалежно від статі, віку чи стану здоров’я. На необхідність подолання цієї проблеми звернули увагу одразу 40 країн-учасниць ООН під час проходження Україною Універсального періодичного огляду (УПО) в Женеві у жовтні 2012 року. Та чи дійсно жителів України дискримінують? Про це під час world-café говорили експерти та люди, які зіштовхнулися з дискримінацією на власному досвіді.

Київ, Україна, 31 січня 2013 - Правозахисники стверджують: дискримінація в Україні – справжня проблема. Вона може торкнутися кожного, незалежно від статі, віку чи стану здоров’я. На необхідність подолання цієї проблеми звернули увагу одразу 40 країн-учасниць ООН під час проходження Україною Універсального періодичного огляду (УПО) в Женеві у жовтні 2012 року. Та чи дійсно жителів України дискримінують? Про це під час world-café говорили експерти та люди, які зіштовхнулися з дискримінацією на власному досвіді.

Расова належність, колір шкіри, національна або етнічна належність, стать, ґендер і ґендерна ідентичність, вік, стан здоров’я (зокрема, належність до категорії людей з обмеженими можливостями / людей з інвалідністю, ВІЛ-статус), громадянство (або його відсутність), сімейний та шлюбний стан, соціальний стан, рід занять, майновий стан, місце проживання, ставлення до релігії, конфесійна та деномінаційна належність (належність до релігійних общин і організацій), філософські та політичні переконання, належність до об’єднань громадян, належність до певної соціальної групи, рівень освіти, сексуальна орієнтація, наявність судимості та досвід перебування в місцях позбавлення волі, мова спілкування – ось неповний перелік ознак, які часто стають приводом дискримінаторних дій в Україні.

Під час заходу журналісти мали змогу почути сім реальних історій з життя людей, котрі на власному досвіді зіштовхнулись з дискримінацією. Зокрема, звучали розповіді про «ейджизм» (дискримінацію за віком), гендерну дискримінацію, дискримінацію за релігійною ознакою, за ознаками інвалідності та громадянства, дискримінацію ЛГБТ-спільноти.

Як зазначили правозахисники, в Україні не ведеться офіційної статистки випадків дискримінації. Тому чиновники часто стверджують, що не знають про таку проблему, чи зменшують її масштаби. Всі дані про кількість постраждалих — це інформація, яку збирають громадські організації. Але і вони бачать не повну картину. Адже люди, які зіштовхнулися з цим явищем, зазвичай намагаються це приховати, бо механізмів захисту від дискримінації в Україні просто немає.

За словами Ірини Федорович, співкоординаторки Коаліції з протидії дискримінації в Україні, прийнятий у жовтні 2012 року закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації» потребує кардинальних змін.

«Створений поспіхом та для виконання зовнішніх зобов`язань країни закон, на жаль, не містить на сьогодні дієвого захисту від дискримінації та не встановлює порядку оскарження дискримінаційних дій. Таким чином кожен, хто зіштовхнувся із розрізненням у поводженні, просто не має можливості відстояти свої права та отримати компенсацію», - стверджує вона.

Як результат, Коаліція з протидії дискримінації в Україні (КПД) наразі готує коментарі до чергової версії змін до закону від Міністерства Юстиції України разом із офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Наступного тижня заплановано засідання Експертної ради при Департаменті з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності де обговорюватимуться правки до законопроекту та пропозиції громадського сектору та КПД.

Крім іншого, КПД розробила зауваження до інших законопроектів, які так чи інакше стосуються питань недискримінації та були зареєстровані в ВР наприкінці 2012 чи початку 2013 років. Цей перелік законопроектів включає:

Більше інформації на: http://www.undp.org.ua/ua/media/41-democratic-governance/1511-discrimination-in-ukraine-evident-and-hidden