28 квітня 2016 - Незважаючи на те, що збройний конфлікт в Україні триває третій рік, він зник з перших сторінок міжнародних засобів масової інформації. Проте людські страждання в Україні залишаються реальністю, а затяжна криза кожен день призводить до виникнення нових гуманітарних потреб.

Незважаючи на те, що збройний конфлікт в Україні триває третій рік, він зник з перших сторінок міжнародних засобів масової інформації. Проте людські страждання в Україні залишаються реальністю, а затяжна криза кожен день призводить до виникнення нових гуманітарних потреб.

Ось 10 речей, які ви повинні знати:

  1. ЗАТЯЖНА КРИЗА – гуманітарна криза в Україні, як і раніше, є повномасштабною, тривалою надзвичайною гуманітарною ситуацією. У той час як люди в деяких місцях, як і раніше, потребують гуманітарної допомоги, інші потреби конфлікту змінилися за 2 роки. Водночас необхідні інтервенції з термінового покращення ситуації, відновлення та розвитку. Згідно з міжнародним гуманітарним правом, Уряд несе основну відповідальність за всіх своїх громадян, незалежно від місця їх знаходження, в межах міжнародно визнаних кордонів України. Де-факто влада в Луганській та Донецькій областях також несе відповідальність за нормами МГП. Гуманітарна спільнота, як і раніше, продовжує взаємодіяти з усіма партнерами – в тому числі, органами влади – щоб підтримати тих, хто потребує її допомоги. У той час як діяльність агентств з надання допомоги повністю зосереджена на наданні допомоги найбільш уразливим, політичне рішення конфлікту є єдиним способом зупинити людські страждання і повернути гідність багатьом постраждалим від конфлікту людям.

  2. ЗАГИБЛІ ТА ПОРАНЕНІ – щодня гинуть люди. З початку конфлікту 2 роки тому, бойові дії ніколи не припинялися повністю. Кількість обстрілів за останні тижні та місяці зросла. Понад 9 200 осіб було вбито, серед них до 2 000 цивільних. Більше 21 тис людей було поранено, багато з них зазнали каліцтв або травм.

  3. ЛЮДИ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ДОПОМОГИ – за 2 роки конфлікту гуманітарної допомоги потребувало близько 3,1 млн українців; це одна з 10 наймасштабніших гуманітарних криз в усьому світі. Люди потребують захисту, житла, харчування, доступу до безпечної питної води, медицини, освіти та ринків. У 2016 році міжнародна гуманітарна спільнота зокрема, національні та міжнародні партнери, поставила мету допомогти 2,5 млн людей з найбільш уразливих груп населення: літнім людям, очолюваним жінками домогосподарствам, багатодітним сім’ям та людям з обмеженими можливостями. Більшість людей, що потребують допомоги, мешкають на не підконтрольній Уряду території (НПУТ) або уздовж «лінії розмежування».

  4. ГУМАНІТАРНЕ РЕАГУВАННЯ – для вирішення найбільш нагальних потреб людей, які постраждали від кризи в Україні, гуманітарна спільнота закликала донорів надати 298 млн дол. США для підтримки проектів 147 організацій-партнерів, переважну більшість з яких становлять національні НУО. У 2016 році гуманітарні партнери прагнуть доставити продукти харчування більше 500 тис людей з найбільш уразливих груп населення, забезпечити водопостачання та санітарні послуги для 1,7 млн осіб, а також житло для 300 тис людей. Понад 2,5 млн людей потребують захисту, в тому числі, повного та недискримінаційного доступу до якісних основних послуг і здійснення своїх прав. Це особливо актуально для тих, хто проживає на не підконтрольних Уряду територіях. Гуманітарні організації продовжуватимуть здійснювати моніторинг захисту, надавати консультації та виступати за вкрай необхідне вдосконалення відповідного законодавства та покращення соціальної згуртованості та життєстійкості людей, які постраждали від конфлікту.

  5. «ЛІНІЯ РОЗМЕЖУВАННЯ» ЯК КОРДОН – «лінія розмежування» між підконтрольними та не підконтрольними Уряду територіями на сході України все більше нагадує кордон. У 2015 році Уряд України впровадив «систему пропуску» для людей та заборонив перевезення комерційних товарів та рух громадського транспорту через «лінію розмежування». Однак сотні тисяч людей, що проживають на не підконтрольних Уряду територіях, вимушені регулярно перетинати «лінію розмежування» для того, щоб отримати соціальні виплати, пенсії, мати доступ до заощаджень, придбати продукти харчування, медикаменти та інші товари. В середньому, щомісяця через невелику кількість відкритих контрольних пунктів в’їзду та виїзду (КПВВ) реєструється близько півмільйона перетинів. Вкрай необхідно відкрити більшу кількість КПВВ, особливо в Луганській області, що дозволить дещо полегшити ситуацію для цивільних осіб, що прагнуть вижити серед невиправданих страждань.

  6. ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ ТА ДІТИ – однією з характерних ознак, що відрізняє гуманітарну кризу в Україні від інших світових криз, є величезна кількість літніх людей, які постраждали в результаті конфлікту. Понад 1 млн з 1,78 млн зареєстрованих ВПО, складають пенсіонери; багато з них проживають на НПУТ або у повній ізоляції на так званій «нічий території», у той час як молоді люди, у більшості випадків, покинули зону конфлікту. Конфлікт в Україні також негативно вплинув на життя майже 580 тис дітей, що проживають на не підконтрольних Уряду територіях та уздовж «лінії розмежування». З них 200 тис, а це кожен третій, потребують соціально-психологічної допомоги. Кожна п’ята школа у зоні конфлікту була пошкоджена або зруйнована на території уздовж «лінії розмежування». Більш ніж 215 тис дітей, переміщених до інших частин країні, потребують допомоги в інтеграції до нового навчального середовища.

  7. ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ – сотні тисяч осіб було переміщено в результаті збройного конфлікту у східній частині України та анексії Кримського півострова. Станом на квітень 2016 року, Урядом зареєстровано загалом 1,78 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Ця цифра включає громадян України, що проживають на НПУТ, які регулярно перетинають «лінію розмежування», щоб отримати доступ до соціальних виплат та основних послуг та ринків, відвідати членів сім'ї та піклуватися про майно. Ці люди, більшість з яких пенсіонери, зареєстровані як ВПО, оскільки чинне законодавство пов’язує виплати соціальної допомоги та пенсій до статусу ВПО. Проте у лютому 2016 року, у зв’язку з підозрою використання шахрайських схем, Уряд призупинив виплати майже для 600 тис ВПО з метою перевірки їх статусу. Гуманітарна спільнота закликає Уряд відновити виплати, розробити схеми запобігання шахрайства на основі національних та міжнародних стандартів в галузі прав людини та впровадити прозору систему, яка б надавала чітку інформацію щодо критеріїв відміни соціальних виплат, а також забезпечувала належну взаємодію з зацікавленими особами.

  8. ЗДОРОВ'Я – основною проблемою для людей, що проживають на не підконтрольній Уряду території, є доступ до основних медичних послуг. Найбільш актуальною ця проблема є для найбільш уразливих верств населення, таких, як літні люди, люди з обмеженими можливостями та з хронічними захворюваннями, особливо ВІЛ-інфіковані, хворі на туберкульоз, гепатит, діабет або серйозні інфекційні захворювання. Ще до початку конфлікту Донецька область лідирувала в Україні за кількістю випадків захворювання на ВІЛ. На додаток до цього, у 2015 році в Україні відбувся спалах поліомієліту. ООН надала технічну підтримку всеукраїнській кампанії з вакцинації та закупку вакцин для майже 4,7 млн дітей.

  9. ІНФРАСТРУКТУРА – конфлікт, що триває, продовжує впливати на цивільну інфраструктуру. Системи водо-, газо- та електропостачання, що є взаємопов’язані та забезпечують райони уздовж «лінії розмежування» залишаються під загрозою. Обслуговування систем у деяких районах не проводилося вже тривалий час, що вплинуло не лише на систему водопостачання для забезпечення людей та їх побутових потреб, але й на систему опалення. У березні 2016 року Донецька водоочисна станція була змушена через обстріли зупинити роботу на кілька днів та евакуювати персонал. Призупинення водопостачання одразу відчули на собі майже 30 тис мешканців Авдіївки (на ПУТ) та Ясинуватої (на НПУТ), що розташовані у районах із обмеженими можливостями зберігання води на випадок надзвичайних ситуацій. Завдяки напруженим переговорам на чолі з ОБСЄ, вдалося запобігти більшої гуманітарної кризи та домовитись про відновлення функціонування станції з 17 березня.

  10. МІНИ ТА ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ – великі ділянки Донецької та Луганської областей забруднені вибухонебезпечними залишками війни, зокрема мінами. З 15 лютого 2015 року по квітень 2016 року, щонайменше 289 цивільних осіб стали жертвами контакту із вибухонебезпечними залишками війни чи саморобними вибуховими пристроями (73 загинуло, 216 отримали поранення). За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, це майже третина усіх жертв серед цивільного населення, зареєстрованих у східній частині України за цей період. Велике занепокоєння викликає наявність великої кількості мін та саморобних вибухових пристроїв у полях, лісах та на пасовищах, особливо перед початком посівного сезону. Також ця проблема стосується й полів перед КПВВ, на які люди часто виходять у санітарних цілях, або для того, щоб об’їхати чергу і скоріше перетнути «лінію розмежування». Для уникнення нещасних випадків у подальшому надзвичайно важливо здійснити маркування небезпечних районів та продовжувати просвітницьку діяльність щодо мінних ризиків.