15 вересня 2017 року - Уряд України представив Національну доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна», яка визначає базові показники для досягнення Цілей сталого розвитку (ЦСР).  У доповіді представлені результати адаптації 17 глобальних ЦСР з уарахуванням специфіки національного розвитку.

Глобальні Цілі сталого розвитку були затверджені у 2015 році на саміті ООН з питань сталого розвитку. За ініціативи Уряду України та за сприяння системи ООН в Україні  протягом року тривав відкритий та інклюзивний процес адаптації ЦСР. Беручи до уваги принцип "нікого не залишити осторонь" та використовуючи широкий спектр інформаційних, статистичних та аналітичних матеріалів, була розроблена національна система ЦСР (86 завдань розвитку та 172 показники для моніторингу їх виконання).

Національну доповідь було підготовлено Міністерством економічного розвитку та торгівлі України за координації Наталі Горшкової. Доповідь було затверджено Міжвідомчою робочою групою високого рівня з питань організації процесу впровадження ЦСР в Україні під головуванням Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України Степана Кубіва та Координатора з гуманітарних питань, Координатора системи ООН в Україні, Постійного представника Програми Розвитку ООН в Україні  Ніла Вокера.

Консультації щодо ЦСР проходили як на центральному, так і на місцевих рівнях. Понад 800 провідних експертів утематичних сферах ЦСР брали участь у відкритому процесі встановлення національних завдань, що забезпечилооб'єктивність оцінок та узгодженість прогнозних показників. Серед експертів були представники міністерств та відомств, державних установ, агентств ООН в Україні, міжнародних організацій, ділової спільноти, експертного співтовариства, громадських організацій (насамперед тих, що представляють інтереси найбільш уразливих груп) та громадянського суспільства. Місцеві консультації проходили у 10-ти областях та відбувались за участі представників центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, громад, міжнародних організацій, інститутів громадянського суспільства.

Ця робота проводилася за підтримки усіх агентств ООН в Україні, зокрема, Програми розвитку ООН, та спільно з Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України.

ЗАВАНТАЖИТИ НАЦІОНАЛЬНУ ДОПОВІДЬ 2017 «Цілі сталого розвитку: Україна»      

DOWNLOAD 2017 NATIONAL BASELINE REPORT «Sustainable Development Goals: Ukraine»

Інформаційна довідка

 

Презентація Національної доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна»

 

15 вересня 2017 року

Порядок денний розвитку на період до 2030 року та 17 Цілей Сталого Розвитку (ЦСР), були затверджені світовими лідерами у вересні 2015 року на історичному саміті ООН зі сталого розвитку.  Для досягнення цих нових цілей 193 країни погодились координувати зусилля та мобілізувати ресурси.  ЦСР окреслюють орієнтири глобального розвитку на довгострокову перспективу. Очікується, що уряди країн-членів ООН, які зобов’язались досягти цілей,  встановлять стратегічні рамки для національного розвитку.

В Україні протягом 2016 року тривав широкомасштабний та всеохоплюючий процес адаптації ЦСР з урахуванням українського контексту.  Створення національних стратегічних рамок для України на період до 2030 року відбувалось на основі принципу "нікого не залишити осторонь". Кожна глобальна ціль була переглянута, беручи до уваги специфіку національного розвитку. Для координації відкритого процесу контекстуалізації ЦСР було створено Міжвідомчу робочу групу високого рівня з організації процесу впровадження ЦСР для України та 17 робочих підгруп (по одній для кожної цілі). Для визначення показників та прогнозних розрахунків було проведено 32 круглих столи. Понад 800 експертів приєдналися до процесу ідентифікації національних завдань ЦСР. Процес встановлення завдань, визначення базового рівня (2015 рік) та прогнозованих цільових орієнтирів (на 2020, 2025 та 2030 роки) започаткував національний дискурс щодо вимірювання соціального прогресу та напрямів удосконалення національної статистичної системи.

В країні було проведено чотири національних та десять регіональних консультацій з громадськісю для визначення пріоритетів розвитку відповідно до кожної цілі.  Інклюзивний процес визначення завдань ЦСР відбувався за чотирма напрямами: справедливий соціальний розвиток; стале економічне зростання та зайнятість; ефективне управління; екологічна рівновага та розбудова стійкості. Суспільне бачення розвитку України до 2030 року охоплює такі орієнтири для досягнення, як добробут та здоров’я населення, що забезпечуватимуться інноваційним розвитком економіки, побудованим на сталому використанні природних ресурсів. У структурі експорту передбачаються зміни, спрямовані на перехід від сировини та продуктів первинної переробки до продуктів та послуг з високим ступенем доданої вартості. Економічне зростання буде ґрунтуватися на таких моделях, як зелена та циркулярна економіка. Завдяки заходам з енергозбереження та застосуванню енергоефективних практик суттєво має знизитися енергоємність валового внутрішнього продукту. Частка виробництва екологічно чистої енергії неухильно зростатиме, витісняючи перш за все традиційні технології, що дозволить суттєво зменшити викиди парникових газів у атмосферу. Це сприятиме покращенню якості життя населення без шкоди довкіллю і стане вагомим чинником зростання тривалості життя.

Справедливий соціальний розвиток. У цілому такі чинники, як небезпека для життя та здоров’я людей, поширення насильства, зокрема щодо жінок, прояви нерівності та дискримінації, збільшення масштабів крайньої бідності та соціального відторгнення, зростання чисельності соціально вразливих груп населення негативно впливають на людський потенціал країни. Відновлення економічного зростання та забезпечення рівного доступу всіх жінок та чоловіків до участі в економічному, соціальному та політичному житті, а також до основних соціальних послуг (особливо у сфері освіти та охорони здоров’я) є нагальною потребою для забезпечення сталого розвитку.

 

Стале економічне зростання та зайнятість. У ході трансформаційних процесів в Україні так і не вдалося наростити економічний потенціал. Натомість під час структурної, енергетичної та фінансової криз, які спричинили нестійкий розвиток національної економіки, були втрачені ресурси, капітал та час. Своєю чергою, геополітичний конфлікт, що триває вже майже три роки, звужує можливості забезпечення ефективного розвитку. Певне пожвавлення економічної активності, що спостерігається у 2016-2017 роках, є незначним. Україна і надалі потребує системних інституційних та глибоких структурних реформ, запуску масштабних технологічних перетворень. Пріоритетним завданням економічної політики, якому мають підпорядковуються всі інші, є забезпечення упродовж наступних 15 років реального зростання валового внутрішнього продукту щонайменше удвічі з одночасним підвищенням рівня зайнятості населення працездатного віку до 70%. Виконання цього завдання залежить від: створення та розвитку високотехнологічних конкурентоздатних виробництв (від фундаментальної науки до виробництва й обслуговування); збільшення внутрішнього попиту за рахунок зростання доходів населення та активізації інвестиційних процесів; підтримки експорту з високою часткою валової доданої вартості, реалізації інфраструктурних проектів (автобани, транспортні розв’язки, метро, швидкісні пасажирські залізниці, транспортні засоби для залізничних та водних перевезень: вагони, баржі тощо); швидкого нарощування продуктивності аграрно-промислового комплексу. Базовими принципами діяльності державних та суспільних інституцій у напрямі забезпечення економічного зростання мають стати: орієнтація на використання передусім власних ресурсів, мінімізація зовнішніх запозичень та використання їх виключно з метою розвитку, а не підтримання поточного існування, всебічне сприяння розвитку підприємницької діяльності, гарантування й захист прав власності, стабільність, прозорість і простота податкової системи, викорінення корупції на усіх рівнях та детінізація економіки. Стале економічне зростання неможливе без сприяння забезпеченню повної і продуктивної зайнятості та гідної праці для всіх жінок і чоловіків, а також захисту трудових права і забезпеченню надійних і безпечних умов праці для всіх трудящих.

 

Ефективне управління. Підґрунтям реалізації ЦСР є розбудова на всіх рівнях миролюбної та відкритої спільноти, інституційно спроможної до ефективних дій. Таке управління передбачає: забезпечення особистої безпеки громадян, верховенство права та справедливого правосуддя; подолання організаційно-фінансових засад злочинної діяльності, корупції; підвищення ефективності дій органів державної влади та місцевого самоврядування на основі відкритості та прозорості прийняття рішень і громадського контролю над їх виконанням. Розбудова миру, зміцнення соціальної згуртованості та зниження рівня конфліктогенності за всіма суспільно значущими чинниками значною мірою залежать від дієвості органів державної влади та місцевого самоврядування. Для виконання завдань у цій сфері необхідно забезпечити повноту участі громадян у державному управлінні та житті місцевих громад, поширити практику публічно-приватного партнерства, застосовувати комунікаційні технології тощо.

 

Екологічна рівновага та розбудова стійкості. Україна належить до групи країн зі складними проблемами довкілля. Її проблеми є типовими, з одного боку, для країн, що розвиваються (незбалансоване використання та вихолощення природних ресурсів), а з іншого – для індустріально розвинених країн (забруднення довкілля промисловою діяльністю). Специфічною проблемою трансформаційного періоду є поводження з відходами. Обсяги утворених відходів зростають, а частка тих, що перероблюються, є незначною. Незмінна практика депонування новоутворених відходів на переповнених полігонах є загрозою для довкілля й посилює ризики для здоров’я населення. Існуюча практика землекористування спричиняє погіршення стану земель, а виснажливе використання земельних, лісових і водних ресурсів призводить до незворотних втрат екосистемного та біологічного різноманіття. Частка природно-заповідних територій (6,6% від загальної площі країни) є недостатньою для запобігання таким втратам. Вагомим чинником негативного впливу на довкілля є також збройний конфлікт на сході України. Подолання наслідків руйнації ландшафтів та знищення інфраструктури Донецької і Луганської областей потребує значних зусиль, ресурсів і часу на відновлення.

Національна доповідь «ЦСР:Україна» є основою для майбутнього планування розвитку. У доповіді викладено узгоджене бачення напрямів розвитку України. Досягнення ЦСР вимагає глибоких соціально-економічних перетворень в Україні та глобального партнерства.