Мiсiя ООН у Суданi (UNMIS – United Nations Mission in Sudan) почала дiяти у 2005 роцi на пiдставi резолюцii Ради Безпеки ООН № 1590 вiд 24 березня 2005 р. На сьогодні Україна бере участь у 8 операціях з підтримання миру та безпеки під керівництвом ООН у миротворчихконтингентах. В операції ООН з підтримання миру у Республіці Південний Судан беруть участь четверо українців. Департамен ООН з Глобальних комунікацій взяв інтерв'ю в одного з українських миротворців - Івана Кущенко.

Не могли б Ви розказати нам трохи про себе?

Мене звуть Іван Кущенко. Я з України, і мені нещодавно виповнився 31 рік. Я люблю займатися спортом.

Як довго Ви проходите службу у складі миротворчої місії ООН та які Ваші обов'язки?

Я беру участь у Місії ООН в Південному Судані (UNMISS) з 2017 року, коли мене вперше було направлено до Бентіу в штат Ель-Вахда. Місце, де я почав проходити службу забезпечує захист цивільного населення та безпеку для понад 105 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Моя робота полягала у проведенні моніторингу порушень прав людини, патрулюванні з метою запобігання злочинності, проведенні регулярних обшуків у місцях зберігання зброї, алкоголю та наркотиків, а також втручання у сутички між людьми, які знаходилися в таких місцях.

Наразі я перебуваю в місті Торіт, у регіоні Східної Екваторії, де працюю з Національною поліцією Південного Судану та Міністерством місцевого самоврядування та правоохоронними органами над розробкою та адаптацією тренінгів для національної поліції, щоб їхня робота з населенням спиралася на міжнародні стандарти. Крім того, в цьому районі знаходится команда поліції ООН і разом ми надаємо психологічну підтримку уразливим групам населення, таким як: жінки та діти.

Чому ви обрали таку кар’єру? Як Ви стали миротворцем ООН?

Я навчався в Національній академії Національної гвардії України, де вивчав англійську та французьку мови, в рамках навчання. Мене завжди цікавили інші культури. Я хотів побачити світ та познайомитися з новими людьми. Під час мого навчання в академії, мій командир взводу, який нещодавно повернувся з миротворчої місії, поділився з нами своїм позитивним досвідом роботи в ООН та закликав нас проходити службу в ООН. Коли я став випускником академії, то склав відповідні іспити та був направлений до Південного Судану.

Розкажіть нам як зазвичай проходить Ваш день?

Наша команда поліції ООН проводить щомісячні зустрічі з місцевою поліцією та владою, де ми обговорюємо яким чином ми можемо допомогти їм в рамках нашого мандата. Залежно від наших домовленостей, до моїх обов’язків входить розробка тренінгів, відповідно потреб, пошук місця проведення тренінгів та семінарів, вирішити хто та коли буде їх проводити. Однак, до деяких сільських місцевостей надзвичайно важко дістатися, тому ми маємо завчасно все планувати.

Що найбільше Вас вразило під час служби у цій місії?

Робота, яку я виконую, приносить мені задоволення. Наприклад, коли я тільки приїхав на місце проходження служби, то в Торіті був лише один центральний відділ поліції, де звіти роботи записувалися у звичайний зошит. Зараз працює вже три відділення поліції, а для ведення звітності використовуються спеціальні бланки для заповнення.

Що Вам найбільше подобається у країні проходження служби?

По-перше, мене вразило, яку національну гордість відчувають місцеві жителі до своєї батьківщини, не зважаючи на те, що це наймолодша країна у світі, яка стикається з величезною кількістю викликів. Це говорить мені про те, що є надія на зміни, однак людям знадобиться підтримка, щоб втілити ці зміни у життя.

По-друге, Південний Судан має чимало природних ресурсів і погода тут хороша, врожаї збирають кілька разів на рік. Це надає країні можливість мати самодостатній сільськогосподарський сектор.

По-третє, мене вражає патріотизм, який показують офіцери поліції, яких ми навчаємо. Я захоплююся тим, що вони приходять на наші семінари та тренінги, щоб отримати нові навички та підвищити ефективність своєї роботи. Я думаю, що це свідчить про високу любов до своєї батьківщини.

Яка частина Вашої роботи є найбільш складною та чому?

Іноді людям складно прийняти та запровадити досвід чи пропозиції інших, адже такий досвід може не відповідати їхньому способу життя. Крім того, тут немає якісного телефонного зв’язку та Інтернету, що ускладнює комунікацію з родиною в Україні.

Як родина та друзі в Україні сприйняли Ваше рішення про виїзд з країни та початок роботи у миротворчій місії ООН?

Для мене та моєї родини це було непросте рішення. Ми постійно рахували дні до нашої наступної зустрічі. Однак, рідні підтримують мій вибір, оскільки вони знають як сильно мені подобається миротворчість.

Чим ви займаєтесь у вільний час?

Я веду активний спосіб життя. Я входжу до складу волейбольної та футбольної команд, а також займаюсь бігом підтюпцем. До того ж, я часто ходжу у тренажерний зал. Він розташований недалеко від моєї кімнати та гарно обладнаний.

Що б ви сказали молодим людям, які розглядають кар’єру миротворця?

Робота в ООН - це колосальний досвід, його ні з чим не можна порівняти. Ви зустрічаєте людей з різних куточків планети, які є представниками різних культур та покладаєтесь на власний набутий досвід.

Це надзвичайно відрізняється від роботи виключно у рідній країні. На мою думку, багатий життєвий досвід - це найголовніше. Тому, я раджу молоді подаватися на службу в ООН.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ В УКРАЇНІ